Закрити
Психофізіологічні аспекти готовності дітей із церебральним паралічем
21 Грудня 2006, 00:00 , Переглядів: 6756
FacebookTwitterLivejournal
Психофізіологічні аспекти готовності дітей із церебральним паралічем Фото: http://vobuhove.com Психофізіологічні аспекти готовності дітей із церебральним паралічем

Для вчителів і вихователів спеціальних шкіл для дітей з різними психофізичними вадами.

Реформування спеціальної освіти в Україні безпосередньо пов'язано з проблемою підготовленості до шкільного навчання дітей з особливими потребами, серед яких пильної уваги фахівців потребують діти з церебральним паралічем з огляду на складну, мультифакторну структуру дефекту. Ця категорія дітей поширена, і незважаючи на успішні досягнення в психолого-педагогічній науці, з часом накопичується більше проблем, ніж способів їх вирішення. Це пов'язано, насамперед, із сучасними суспільними умовами життя, які висувають нові вимоги щодо досягнень дітей у засвоєнні суспільного досвіду, що зумовлює прискорені темпи переходу від нижчих до вищих стадій розумового розвитку. Початок шкільного навчання знаменує перехід дитини із сім'ї в громадянське суспільство (Д. Ельконін). Тобто, починається принципово новий вид діяльності, який, за ознакою соціальної значущості та обов'язковості, наближає її до дорослого. У психологічній науці виокремлено інтегративний показник, що засвідчує готовність дитини до шкільного навчання. Компоненти шкільної готовності містять розумову зрілість, критерії якої: диференційоване сприймання, довільна увага, аналітичне мислення; емоційна зрілість, що передбачає достатню емоційну стійкість дитини та відсутність імпульсивних реакцій; соціальна зрілість, пов'язана з потребами спілкування з іншими дітьми (Т. Дубровіна, Т. Ілляшенко, О. Малихіна, О. Сілвестру та ін.).

Відповідно до концепції єдності біологічних і соціальних чинників психічного розвитку (Л. Виготський, М. Бернштейн, П. Анохін та ін.) в численних дослідженнях визначається суттєва роль біологічних факторів у комплексі причин, що зумовлюють недостатню готовність дітей до шкільного навчання: морфологічна незрілість, внутрішньочерепні травми при пологах, ослаблене здоров'я (М. Антропова, Т. Вишневецька, Е. Ка-ліжнюк, І. Мамайчук та ін.)

Здатності до навчання у дитини дошкільного віку обумовлені особливостями її церебрального розвитку, зокрема процесами "дозрівання" головного мозку, неоднаковою швидкістю розвитку його різних структур. Тривалість утворення зв'язків і точність взаємодії між корою мозку та підкорковими структурами значною мірою спричинює стан психічних процесів дитини, особливості довільної регуляції функцій, емоційність. У дошкільному та молодшому шкільному віці триває розвиток аналізаторних систем. Коркова ділянка зорового аналізатора ще не досягає свого максимального розвитку, що виявляється у нечіткій диференціації зорових подразників. Удосконалюється вестибулярний аналізатор, у фізично активних дітей вестибулярний апарат розвивається швидше, ніж у ровесників, що ведуть більш пасивний спосіб життя. Достатньо розвинутим на цей час у здорових дошкільників є слуховий аналізатор, що зумовлює сензитивність до музичних занять та вивчення іноземних мов. Виключна роль належить руховому аналізатору, який є своєрідною службою зв'язку між усіма аналізаторами, організуючи їх взаємодію у складних актах поведінки.

Отже, дошкільний вік дитини характеризується тим, що її психічні функції перебувають у процесі становлення. Особливо це стосується дітей з церебральним паралічем, оскільки різним формам цього захворювання властиве різне ураження окремих аналізаторних систем та їх взаємодії, що спричинює варіативність особливостей психічного розвитку у цієї категорії дітей. Специфіка порушень та міра їх вираженості залежить від важкості та локалізації уражень головного мозку. Це пов'язано з повільнішим темпом дозрівання коркових структур. Але великий вплив має також обмеження обсягу знань і уявлень про навколишній світ, недостатність предметно-практичної діяльності та соціальних взаємин. Це узалежнює недосконалість показників вікового розвитку хворих дітей (порівняно з нормальними), що характеризують психофізіологічну готовність дошкільників до навчального процесу.

Виокремлюють певні ланки психологічної готовності дитини до систематичного навчання, які мають певні особливості для дитини, хворої на церебральний параліч.

Перша ланка психологічної готовності дитини до навчання - це рівень розвитку пізнавальних процесів, який сприяє успішному переходу до шкільного режиму та передбачає достатній рівень розвитку мислення, сприйняття, пам'яті, уваги, мовлення тощо. Навчальний процес ґрунтується на пізнавальній діяльності дитини; за допомогою органів чуттів вона ознайомлюється з предметами та явищами навколишнього світу. Ушкодження рухових функцій впливає на зорові, слухові, тактильні, кінестетичні відчуття та сприймання, порушує їх взаємодію, обмежує різноманітність вражень від предметного світу та перешкоджає створенню основи для навчальної діяльності. Уявлення і знання про довкілля у цих дітей неповні, недостатньо систематизовані, іноді помилкові. Велику роль у цьому відіграє порушення рухово-кінестетичного аналізатора, що зумовлює недостатність розвитку аналізаторної діяльності, труднощі формування комплексних асоціацій. Таким чином, при ДЦП внаслідок органічного ураження мозку порушується вся система чуттєвого пізнання. Недорозвиненість зорового сприймання у поєднанні із запізнілим розвитком предметних дій обмежує можливості дитини активно розглядати предмети, маніпулювати ними. Внаслідок цього затримується формування зорових образів, важко формуються уявлення про форму, величину, застосування цих понять у пізнанні навколишнього світу та навчальній діяльності.

Уповільнене формування узгодженості рук та очей ускладнює процес оволодіння читанням і письмом: дітям важко утримувати поглядом рядок під час читання, навчатися писати елементи літер.

Через ушкодження зорово-моторної координації у хворих дітей порушуються просторові уявлення та орієнтування, тому математичний, особливо геометричний, матеріал засвоюється ними важко; мовлення часто характеризується нерозумінням складних логіко-синтаксичних конструкцій, які ґрунтуються на просторових уявленнях.

Серед показників недостатньої готовності до опанування шкільних предметів у дітей з церебральним паралічем провідна роль належить затримці у формуванні мисленнєвих операцій, що визначається особливостями патогенезу - локальним фактором, незрілістю чи ушкодженням певних функцій при різних формах захворювання. Інтелектуальні обмеження, насамперед, стосуються здатності до узагальнення, що зумовлює оперування поняттями та логічними міркуваннями. Хворим дітям властива нерівномірність сформованості різних пізнавальних функцій, дисгармонійність інтелектуального розвитку. Астенізованість центральної нервової системи спричинює недостатній розвиток пам'яті та уваги, що негативно позначається на навчальній діяльності.

Недоліки мовлення у дітей з церебральним паралічем полягають у своєрідності звукової, граматичної та лексичної систем внаслідок органічного ураження мовленнєво-рухового аналізатора, порушення сенсомоторної сфери, особливостей загального психічного розвитку та умов виховання. Особливості мовленнєвого розвитку спричинюють труднощі навчання не тільки мови та читання, а й позначаються на засвоєнні знань з інших навчальних предметів.

Друга ланка психологічної готовості дитини до шкільного навчання - це її вміння довільно керувати собою, здатність свідомо регулювати власну поведінку та діяльність, що передбачає достатній рівень розвитку вольових якостей. На формуванні емоційно-вольової сфери хворої дитини позначаються як біологічні, так і соціальні чинники. Як зазначалося, органічне ураження центральної нервової системи виявляється у нерівномірності та уповільненості дозрівання лобних ділянок кори головного мозку. Суттєве значення має також хронічна ослабленість центральної нервової системи. Це створює своєрідний несприятливий ґрунт, на якому утворюється низка негативних соціальних (вторинних) впливів на розвиток емоційно-вольової сфери дитини: переживання з приводу фізичного недоліку, ізоляція від ровесників, умови емоційної депривації внаслідок складних сімейних взаємин тощо. Змінена реактивність нервової системи обумовлює підвищену дратівливість, риси тривожності, негативізму, високу виснажуваність, що гальмує формування довільності у поведінці, зумовлює низьку здатність до найпростіших форм її саморегуляції. Недоліки сімейного виховання за типом гіперпротекції сприяють формуванню утриманських установок, нездатності діяти самостійно, безініціативність. Накопичення у таких дітей досвіду неуспіху у спілкуванні та діяльності спричинюють розвиток таких рис особистості, як невміння відстояти свої інтереси, підвищена чутливість, образливість, почуття невпевненості, що перешкоджає повноцінному оволодінню навчальною діяльністю.

Третя ланка психологічної готовності до шкільного навчання - достатній рівень мотивації, який є спонукальною силою під час оволодіння навчальними знаннями та продуктивними формами діяльності (малювання, ліплення, аплікація). Ця ланка передбачає достатньо високий рівень підпорядкованості мотивів, що пов'язаний зі свідомим подоланням афективно-негативного ставлення до навчання та здійснюється завдяки емоційно привабливій меті. У дітей з церебральним паралічем мотиваційна сфера має певні особливості. Порушення зорово-моторної координації та просторового орієнтування робить для хворої дитини навколишній світ менш диференційованим, різні предмети та явища мало привертають її увагу і тому не збуджують інтересу та активності. Хронічна ослабленість нервової системи зменшує і без того незначні можливості долати труднощі через низьку психічну працездатність, нестійкість уваги, внаслідок чого у неї не формується здатність до цілеспрямованої діяльності, яка у здорової дитини значною мірою розвивається спонтанно. Труднощі співпраці з дорослими (через недостатнє вміння слухати, зосереджувати увагу на завданні та діяти згідно з інструкцією) призводять до дефіциту позитивного досвіду, що спонукає та підкріплює бажання вчитися. Все це обумовлює знижену мотивацію до пізнавальної діяльності у цієї категорії дітей. Таким чином, перелік недоліків психологічної готовності дитини з церебральним паралічем до шкільного навчання окреслює коло проблем, які мають стати предметом корекційного втручання та потребують участі різних фахівців: психолога, педагога, лікаря, логопеда, реабілітолога. Важливим напрямом сучасної спеціальної психології є посилення її прикладного характеру, шлях подальшої "психологізації" педагогів, забезпечення їх необхідними методиками для здійснення діагностичної, корекційної та психопрофілактичної роботи.

  1. Выготский Л.С. Собрание, сочинений в 6-ти томах Т. 5 Основы дефектологам / Под ред. Т.А. Власовой – М.: Педагогика, 1983 - 368 с.
  2. Ілляшенко Т. Д., Обухівська А.Г., Стадненко Н.М. Підготовка дітей шестилітнього віку до школи // Початкова школа 2002- №7 –С.12-125.
  3. Калижнюк Э.С. Психические нарушения при детских церебральних параличах – К.: Вища школа, 1987 - 271 с.
  4. Малихіна О. Особливості мотивації вміння дітей молодшого шкільного віку // Початкова школа - 2002 - № 7 –С.12-17.
  5. Мамайчук И.И. Психологическая помощь детям с проблемами в развитии – С.-Пб.: Речь, 2001 – 219 с.
  6. Силвестру А.И., Дубровина Т.Н. Психофизиологические аспекти обучения детей с шестилетнего возраста – Кишинев: Штиинца, 1988 - 99 с.
  7. Эльконин Д.Б. Детская психология М.: Учпедгиз, 1960 - 328 с.
Автор: Оксана РОМАНЕНКО, Науково-методичний журнал "Дефектологія", 3/2006.
Видалити Відміна
Забанити Відміна