Закрити
Уроки читання у 1 класі шкіл інтенсивної педагогічної корекції за новою програмою
17 Грудня 2006, 00:00 , Переглядів: 17804
FacebookTwitterLivejournal
Уроки читання у 1 класі шкіл інтенсивної педагогічної корекції за новою програмою Фото: http://childlibr.org.ua Уроки читання у 1 класі шкіл інтенсивної педагогічної корекції за новою програмою

Для вчителів і вихователів спеціальних шкіл для дітей з різними психофізичними вадами.

Читання в житті людини має надзвичайно велике значення. Книга сприяє вихованню читача, формуванню його суспільного і морального обличчя. Цей процес розпочинається з молодших класів школи.

Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти, діти із затримкою психічного розвитку мають поступово" оволодівати навичками читання, мати елементарну обізнаність з тематикою дитячих творів, практично усвідомлювати літературознавчі поняття, працювати з текстами різних жанрів.

Навчання читання - це комплексний процес. Він має смисловий і технічний бік. Смисловий бік читання передбачає розуміння:

  • переважної більшості слів у тексті;
  • змісту кожного речення тексту;
  • смислових зв'язків між реченнями і між частинами тексту;
  • фактичного змісту прочитаного - сюжетної лінії, подій, фактів, зв'язків між ними, дійових осіб, діалогів, елементарних узагальнень тощо;
  • основного змісту прочитаного: усвідомлення смислу описаних подій, вчинків персонажів, основної думки твору. Розуміння смислу передбачає здатність встановити просторові, часові та причиново-наслідкові зв'язки між описаними фактами і подіями, усвідомлювати систему художніх образів.

Технічний бік читання містить такі компоненти: спосіб, правильність, виразність і темп. Кожен із них, як і їх сукупність, підпорядковуються смисловій стороні читання.

Є кілька різновидів способу читання. Учні 1 класу із ЗПР на початку навчання читають переважно відривними складами, далі переходять до плавного читання складами та словами; окремі (багатоскладові) слова читають складами у темпі, що відповідає нормі.

Програма з читання складена у такий спосіб, що в її змісті відбиті найголовніші майбутні навчальні здобутки першокласників. З цією метою виділено окремий розділ "Навчальні досягнення учнів". Інший розділ програми - "Спрямованість корекційно-розвивальної роботи та очікувані результати" - націлює увагу вчителя на необхідність організовувати роботу з розвитку психічної діяльності школярів із ЗПР, яка має низку особливостей.

У програму входить десять різноманітних за змістом тем. При їх визначенні ми керувалися потребою забезпечити доступність і значущість кожної теми для дітей.

Перша тема - "Наша школа"

- вважається у цей період навчання найцікавішою, оскільки діти читатимуть про те, що їм найближче і найзрозуміліше - про шкільне життя, цікаві пригоди, стосунки між дітьми та ін., зіставлятимуть отримані знання з набутим власним досвідом.

Друга тема - "Ходить осінь гаєм"

- також близька дітям. Вона допоможе розширити й поглибити їхні знання про характерні риси осінньої природи, про життя людей і тварин восени; діти чіткіше зрозуміють величність краси природи, співвідносячи словесні описи з конкретними предметними образами та уявленнями. Зміст творів про природу сприятиме усвідомленню учнями її цінності, необхідності турбуватися про неї.

Чималою за обсягом є третя тема програми - "Рідна країна. Рідна домівка. Рідна сім'я".

Читаючи різножанрові твори цієї тематики, діти зрозуміють, що наша Батьківщина - Україна - край, земля, де колись жили наші предки, а тепер живемо ми; що українці люблять свій край, свою мову. Вони здобудуть знання про символи України, традиції й улюблені свята українського народу.

Підтемою цієї великої теми є "Рідна домівка. Рідна сім'я". Ключовими поняттями-образами в ній є родина, рідна хата, морально-етичні стосунки між членами родини, між дітьми та дорослими тощо.

Четверта тема програми - "У світі казки чарівної".

Школярі ознайомляться з казкою як видом усної народної творчості; дізнаються, що в казках йдеться про незвичні, вигадані пригоди; що казки - це спільне надбання народу, а найдавніші - казки про тварин. У казках тварини розмовляють і діють, як люди. Сюжет казок здебільшого знайомий дітям і саме це дасть змогу вчителеві акцентувати їхню увагу не лише на конкретному змісті, а й на глибинному смислі, головній думці, яка закладена в них.

Тема "Зима білосніжна"

також дуже близька першокласникам, оскільки зміст її творів підкріплюється чіткими, яскравими образами зимової природи. Вивчаючи цю тему, діти дізнаються про проведення зимових свят, зіставлять прочитане з власним досвідом, зрозуміють, чому слід турбуватися про живу й неживу природу взимку. Водночас педагог вчитиме школярів порівнювати за змістом твори про осінь і про зиму, знаходити спільне й відмінне в їхньому змісті, в описах цих двох пір року.

З набуттям читацького досвіду школярі поступово переходять до опрацювання складніших тем.

Так, тема "Землю красить сонце, а людину - праця"

містить твори різних жанрів про працю дорослих і дітей, про працьовитість. Знання з цієї галузі у першокласників ще занадто малі, як і їхній життєвий досвід. Для поповнення знань їм необхідно мати добре розвинені навички читання й розуміння тексту.

Наступна тема - "Буду я природі другом"

- якоюсь мірою перегукується з двома попередніми - про осінь, про зиму та з двома останніми темами ("А вже весна, а вже красна", "І вкрились луки цвітом, вітаючись із літом...").

Твори на тему "Рідна бабуся, рідна матуся, рідна сестра..."

сприяють вихованню у школярів любові і поваги до рідних людей, до жінки. Діти здобувають знання про роль жінки в родині, про жіночі справи, про те, чого слід навчитися у мами, бабусі, як треба їм допомагати, як ставитися до дівчинки, подружки.

Отже, при складанні програми з читання для першого класу шкіл інтенсивної педагогічної корекції ми намагалися визначати такі теми, де зміст творів максимально наближений до життя дітей, коли отримані знання підкріплюються конкретними прикладами з довкілля, з життя, є можливість порівнювати, зіставляти, робити певні висновки.

У розділі "Навчальні досягнення учнів" названі ті здобутки з читання й розуміння прочитаного, яких мають досягти першокласники упродовж року.

Водночас, у молодших класах школи інтенсивної педагогічної корекції під час навчання дітей читання слід враховувати особливості їхнього психічного розвитку.

На процес навчання таких дітей негативно впливає характерна для цієї категорії недостатня готовність до засвоєння знань. На навчання читання впливає знижена пізнавальна активність, обмеженість словника, недостатня сформованість фонематичних уявлень і граматичної будови мови, ослаблення міжаналізаторних зв'язків, уповільнене протікання мисленнєвих процесів. Перелічені особливості та підвищена втомлюваність школярів потребують проведення спеціальної корекційної роботи з розвитку мовлення і мислення.

Зрозуміло, що перелічених у розділі "Навчальні досягнення учнів" здобутків недостатньо, щоб діти навчилися читати і розуміти прочитане. Велику роль у розвитку процесу читання у дітей відіграє педагог, який має передбачити, чого їх необхідно навчити і як, якими способами цього досягти.

Перед роботою з новим текстом педагог попередньо проводить бесіду, у процесі якої зрозуміло, якою мірою діти обізнані з тими предметами, фактами, явищами, про які вони читатимуть.

Після читання тексту педагог виявляє як першокласники розуміють фактичний зміст та смисл оповідання - встановлюють просторові, часові, причиново-наслідкові зв'язки між фактами, подіями; вміють виділити головну думку твору, дати коротеньку характеристику дійовим особам тощо.

Про розуміння дітьми тексту можна судити за різними факторами: на основі відтворення змісту у вигляді переказу, їхніх відповідей на запитання стосовно змісту та ін.

Першокласники в багатьох випадках переказують зміст оповідання. Але слід переконатися, чи є навіть розгорнутий переказ тексту показником розуміння його смислу, чи дитина демонструє лише формальне відтворення запам'ятованого.

Про це можна судити з відповідей дітей на запитання після читання. Якщо відповіді неповні, нечіткі, то слід вважати, що в результаті читання у школярів не виникли яскраві художні образи. Зміст вони запам'ятали механічно, формально і як наслідок, їхні уявлення про описані в оповіданні факти, явища нечіткі та неповні. У таких випадках діти часто в своїх поясненнях ідуть не від тексту оповідання, а намагаються відшукати причину, спираючись на свій власний досвід, як це властиво школярам молодшого віку, або зовсім не розуміють смисл твору.

Дослідження вчених свідчать про те, що здатність сприймати й засвоювати нову інформацію залежить від розуміння різноманітних смислових відношень і, насамперед, від причиново-наслідкових зв'язків. Отже, нова інформація досяжна лише тим учням, які розуміють причину описаного явища.

Школярі із ЗПР часто ізольовано сприймають факти, повідомлені в тексті, вони неспроможні вийти за рамки змісту тексту, узагальнити отримані повідомлення і використати їх в іншому контексті. Для першокласників властиво робити судження й умовиводи притаманні дошкільному вікові. Це з'ясовується і в попередній бесіді при виявленні у дітей знань про описані в тексті предмети, їхні властивості та в поясненнях причинових і часових зв'язків.

Виникає необхідність формування у першокласників із ЗПР умінь самостійно вичленяти із повідомлень нову інформацію, розуміти її та засвоювати, а також узагальнювати набуті знання, пов'язувати їх із власним досвідом. Такі завдання покладаються на педагогів. На уроках читання особливо часто мають звучати запитання: Чому...?, Для чого...?, Коли...?, Куди...?, Звідки...? тощо та відповіді на них.

Наступним важливим завданням уроків читання у 1 класі є навчання дітей упізнавати та використовувати у власному мовленні засоби художньої виразності.

При читанні художнього твору ми сприймаємо його ідею через художні образи, в яких вона втілена. У вчителя зазвичай процес пізнання й оцінювання прочитаного глибший і проходить швидше, ніж в учнів. Але у всіх випадках шлях впливу художнього твору на дітей і дорослих пролягає через емоційне сприймання.

Доведено практикою, що в результаті читання оповідання у дітей не виникають яскраві художні образи, завдяки чому їхні уявлення про описані в оповіданні явища нечіткі й неповні. Тому під час підготовки до уроку вчитель ставить себе на місце юного читача і визначає особливості його сприймання твору.

Література відображує життя, показуючи в художніх образах найтиповіші характери й обставини; часто в творі подаються картини природи, що хвилюють своєю красою.

Художній образ - це вираз, який надає мові барвистості, конкретності. Сукупність таких образів називається зображувальними засобами мови.

Літературні твори для дітей збагачені зображувальними засобами мови. В них трапляються метафори - вживання слів у переносному значенні на основі схожості, аналогії. Ознакою художньої мови є епітети - поетичні визначення, які надаються предметам з метою підкреслити певну ознаку чи висловити емоційне ставлення автора до зображуваного. Правильне розуміння дітьми епітета забезпечить їм емоційну глибину сприймання тексту та розуміння ідеї твору. Особливо яскраво прикрашають поетичну мову порівняння. Зустрічаються в художніх творах і алегорії, тобто умовні позначення абстрактних понять конкретними художніми образами.

Всі зображувальні засоби слугують для висловлення думок і почуттів письменника. Педагог розкриває дітям значення образних висловів, привчає їх цінувати цю особливість художніх творів. Терміни - визначення художніх засобів - не даються. Помилку роблять ті педагоги, які, виділяючи виразні засоби, називають їх "красивими словами" поза зв'язком із задумом письменника.

У підручнику "Читанка" для 1 класу значне місце займають вірші. Віршована мова своєрідна. Особливе значення у вірші має ритм, який надає йому гармонійності. У музичності вірша велику роль відіграє рима, вона створює гармонійну співзвучність останніх складів у рядках.

Емоційності сприймання вірша допомагає вся будова віршованої мови. Важливо ознайомити дітей з ритмом і римою. Методисти радять прийоми, які допоможуть школярам зрозуміти відмінність між поетичною і прозаїчною мовами. Наприклад, пропонується дати дітям для порівняння два тексти: уривок будь-якого вірша і той самий текст, написаний прозою. Шляхом зіставлення з’ясовується, що віршований текст відрізняється від прозового кількома особливостями: яскраво вираженим віршованим ритмом, наявністю рими, тобто збіганням за звучанням останніх складів у рядках і особливою будовою речень.

Риму діти знаходять у вірші з "Читанки", а уривок з прози записаний учителем на дошці.

На уроках читання та розвитку мовлення перед педагогом постає завдання розвитку емоційної сфери школярів. Це завдання пов'язане зі збагаченням словникового запасу учнів, оскільки нерозчленованість і недиференційованість почуттів пояснюється нерозчленованістю уявлень про світ і збідненням словника.

Для розвитку емоційної сфери слід добирати із підручника тексти, що пов'язані з досвідом та інтересами дітей, експресивно насичені. Такі тексти дають змогу говорити про почуття й переживання персонажів, про етичні норми.

Під час аналізу текстів у процесі обговорення проводиться лексична робота. Для розвитку емоційної сфери і збагачення мови лексикою, яка позначає емоційні та моральні почуття (обов'язки, відповідальність), використовується: обговорення настрою, переданого в тексті, аналіз стану, настрою героя твору, а також динаміка, зміни цього емоційного стану; читацьке сприймання; запитання до тексту, наприклад: "Чи був у ваших знайомих чи у вас подібний настрій?". Дуже корисно інсценізувати, програвати будь-які переживання (це забезпечить часткове звільнення дітей від негативних емоцій), аналізувати рольову гру з погляду на те, який стан і як передано "акторами" те, що вони хотіли донести до глядача.

Велике значення має навчання дітей "зчитування" емоційного стану людини, з якою вони постійно спілкуються, тобто вчителя.

Поступово можна переходити до осмислення і висловлювання самими учнями їхнього емоційного стану. Спочатку це відповіді на запитання: Який настрій викликало у вас це оповідання (вірш)? Як ви почувалися під час програвання ситуації? Пізніше давати завдання: "Розкажіть про свій настрій, стан, зобразіть його на малюнку".

Цінними є завдання на уявлення, їх слід пропонувати після першого читання. Ці зав дання різноманітні І залежать від змісту твору та засобів виразності в ньому. Наприклад, якщо поет у вірші дає зорові образи, діти отримують завдання уявити і розповісти, які малюнки вони намалювали б і якими фарбами.

Якщо у вірші розвивальний сюжет, варто запропонувати учням перечитати його і намітити, скільки і яких малюнків можна намалювати до нього. Це особливо важливо робити у 1 класі, оскільки діти, розповідаючи про уявний малюнок, вміщають у нього різні моменти дії одного й того ж персонажа, не враховуючи, що картина - статична.

Відомо, що дітям із ЗПР властиво вносити в свої малюнки неадекватні додаткові елементи, вони роблять просторові порушення під час малювання, мають труднощі у відображенні послідовності подій. Тому слід давати школярам завдання з малювання, вчити їх адекватно відображувати факти, події.

Суттєвим компонентом навички читання є його виразність, яка безпосередньо пов'язана з усвідомленістю. На початковому етапі навчання, коли розуміння прочитаного відстає від оволодіння технікою читання, у дітей із ЗПР особливо помітна невиразність читання, його монотонність, неправильне використання пауз між словами та реченнями, труднощі в логічних наголосах та пунктуаційній інтонації. Для попередження таких недоліків учителеві слід попередньо проводити аналіз тексту, який читатимуть діти. За такого аналізу вчитель привертає увагу дітей до деяких формальних ознак тексту ще перед його читанням. До таких ознак можна віднести кількість речень, що входять до тексту, наявність тих чи інших розділових знаків у кінці речень, наявність прямої мови та слів автора тощо. Така робота проводиться без вживання термінів.

Робота над виразністю читання - це дійовий засіб проникнення в смисл твору, вона допомагає розумінню характеристики дійових осіб, ставлення автора до описаних подій. Залежно від змісту уривка, який дитина читає, вона привчається змінювати темп читання, силу голосу. У школярів необхідно виховувати вміння формулювати для себе завдання свого читання ще до початку роботи з текстом. Спочатку на прохання вчителя, а далі для самої себе дитина має відповісти на запитання, яку думку до слухачів вона хоче донести своїм читанням, яка мета її читання.

Розуміння різних завдань під час виразного читання оповідань, віршів, казок потребує від читача вибору різноманітних засобів виразності: гучності голосу, темпу, інтонації (лише тоді буде правильно передано настрій кожного твору).

Для розвитку пам'яті, координації рухів, уміння співвідносити зміст тексту з невербальним компонентом (мімікою, жестами і пантомімою - рухами тіла) педагоги використовують прийом "розповіді віршів руками". Учитель читає текст вірша разом із дітьми, супроводжуючи читання рухами рук. Тексти слід читати виразно, не змінюючи тон, інтонацію, гучність. Відтак у школярів розвивається мовний слух і вміння сприймати емоційний зміст висловлювання. Розповідати вірш можна кілька разів. При читанні нових віршів рухи можна змінювати. Відомі вже вірші розповідають самі діти. Так, один учень розповідає вірш перед класом, а вчитель та інші учні промовляють текст хором, жестикулюючи руками. Така жестова підказка дуже важлива для дитини, яка читає вірш: за рухами вона згадує текст. Користуючись цим прийомом діти швидко запам'ятовують вірші, оскільки до довільної уваги приєднується пам’ять тіла, кінестетика, а відсутність установки на запам'ятання знімає страх дитини "не запам'ятати".

Такий підхід до роботи над виразним читанням - єдино правильний і не має підмінятися формальними прийомами: механічним заучуванням пауз та інтонацій повторюючи за вчителем, використовуючи умисний тон, ніби наслідуючи дійовим особам твору.

Корисним засобом розвитку виразного читання і розуміння прочитаного є читання в особах та інсценізація творів.

Правильність читання полягає в тому, що учень не допускає замін, пропусків, перестановок, спотворення, повторів (букв, звуків, складів, слів) у тексті; читає з дотриманням норм орфоепії та наголошування.

Темп читання співвідноситься із способом читання та розуміння змісту твору. У 1 класі його рівень ще низький; у другому семестрі першокласники читають 15 - 20 слів за хвилину.

Отже, наукова новизна програми з читання полягає в тому, що вона поєднує мету навчання й виховання дітей із ЗПР, враховуючи специфіку їхнього розумового розвитку.

Автор: Таміла МАРЧУК, Науково-методичний журнал "Дефектологія", 3/2006.
Видалити Відміна
Забанити Відміна